Під такою назвою пройшов урок мужності з нагоди 30 річниці виведення радянських військ із Афганістану
З давніх-давен український народ підтримує священну традицію – вкарбувати у свідомість прийдешніх поколінь пам’ять про бойові подвиги кращих синів і дочок, які сповна виконали свій військовий обов’язок.
Афганістан… Уже 30 років у нашій свідомості прописалося це слово не як географічна назва далекої мусульманської країни, а як синонім людського лиха, справжнього людського пекла.
Трагічну данину сплатили наші співвітчизники в цій війні. Безсмертний подвиг і героїзм тисячі синів і дочок України, проявлений при виконанні свого військового обов’язку, назавжди ввійде в історію України жахливою трагедією. Трагедією для сімей тих, хто не повернувся, трагедією для тих, хто повернувся скаліченим, і навіть для тих, хто пройшов війну живим та неушкодженим, - це також трагедія, оскільки повернулися вони вже зовсім „іншими” людьми. Побачене і пережите на афганській землі безслідно не пройшло ні для кого.
Солдатам-афганцям з нашого села випав щасливий квиток – їм випало жити. Вони про війну у цій країні знають не з чуток. Односельці пройшли крізь пекло, втрачали побратимів, зазнавали поранень, але не зламались, а стали сильнішими. Страхітливі дні війни не відібрали в них бажання жити і змусили задуматись над ціною життя, над справжньою чоловічою дружбою. Кожен із них нагороджений орденами і медалями, які є незабутньою пам’яттю про суворі дні війни, про безкорисливу дружбу і вірність військовому обов’язку.
Хвилиною мовчання, потріскуванням свічі пам’яті присутні вшанували всіх тих, хто не повернувся з кривавих доріг Афганістану.
Летять, відлітають роки. Та скільки б їх не минуло, не зітруть в народній пам’яті імена воїнів–афганців, які загинули. Живим же слава і низький уклін!
|