13 грудня вихованці гуртка «Народознавство» (керівник Карпенко О.В.) відсвяткували одне з найбільш шанованих у давні часи молодіжних свят Калити, або Андрія.
Старшокласники провели вечорниці з давніми українськими обрядами: вшануванням символу сонця - калити, знарядь праці,якими господиня поралася біля плити(коцюби,рогачів,сажі),ворожінням на майбутню долю, куштуванням пісних овочевих страв.
Найцікавішим було ворожіння на судженого. Гадали на балабушках(обрядове печиво),на барвінку,на чоботях,на мисках. Дівчата з захватом та цікавістю дізнавалися,чи будуть у парі,звідки буде майбутній чоловік та яке його буде ім’я. Одним з найпоширеніших прийомів магії андріївського вечора було «засівання конопель». Дівчина набирала в пелену насіння коноплі, льону чи маку, і вийшовши надвір, сіяла його по снігу, примовляючи:
Андрію, Андрію,
Я на тобі коноплі сію,
Нехай буду знати,
З ким буду їх збирати!
Потім набирала у жменю снігу, вносила до хати, і, дочекавшись, поки сніг розтане, лічила зернята. Якщо випадала парна кількість – значить, цього року вона вийде заміж.
З повагою та пошануванням виносили дівчатка через вінок з вишитих рушників святковий хліб,приказуючи:
Ой Калита, Калита,
Із чого ж ти вилита?
Ой я з жита сповита,
Ой я сонцем налита
Для красного цвіту
По білому світу…
Хлопці грали в «Калиту» : вибирали поміж себе пана Коцюбинського та пана Калитинського, гарцювали на «вогняному коні»-коцюбі, кусали калиту. Хто не зміг відкусити,того мазали сажею.
У кінці свята всі пригостилися пісними стравами. Кожен приніс смачні квашені помідори,яблука,хрумкі огірочки,зварену в «мундирі» картоплю. Звичайно ласували й калитою. Усіх гостей теж пригостили смачними стравами. Свято запам’ятається надовго.
|