Згадайте нас - бо ми колись жили.
Зроніть сльозу і хай не згасне свічка!
Ми в цій землі житами проросли,
Щоб голоду не знали люди вічно.
Пам'ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок там вписано криваво-чорним кольором. Однією з таких сторінок був голодомор 1932-1933 рр. Не було ні війни, ні посухи. А була тільки зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знав, скільки безневинних людей зійшло у могилу – старих і молодих, дітей, і ще ненароджених – у лонах матерів.
21 листопада старшокласники переглянули документальні відео та фотоматеріали, що дали змогу унаочнити жорстокі факти із життя українського народу. В уяві кожного постали жахливі картини знущання над українцями: опухлі і змучені від голоду діти, зневірені та знедолені дорослі.
З метою виховання поваги до історичного минулого та збереження державних традицій, діти поклали квіти до пам’ятного знака жертвам Голодомору, вшанували безвинно замучених, засвітили лампадки в пам’ять про загиблих.
Документальні фільми, факти, твори українських письменників та поетів вплелися у загальношкільну лінійку «Я пам’ятаю тридцять третій –проклятий рік –голодомор», торкнулися душі кожного. Учитель історії Мошна Ю.М. змусив своїм виступом кожного згадати про ті страшні часи Голодомору, задуматись над трагедією, що не минула жодну сім’ю українського народу.
Бібліотекар сільської бібліотеки Драч Н.С. презентувала книжкову виставку «Голодний 1933-й», діти мали змогу переглянути книгу пам’яті жертв Голодомору.
Наприкінці заходу школярі хвилиною мовчання вшанували пам’ять померлих у1932-1933 роках. У цю мить кожен замислився про той непереборний жах, який охоплює людину в момент, коли дитина просить у матері їсти, а навіть малесенького шматочка хліба немає, про нестерпний біль від втрати рідних… Звертаючись до учнів школи, педагог-організатор Швайка Н.В. закликала всіх зберегти пам’ять про трагічні сторінки історії нашої держави для майбутніх поколінь та запалити свічку пам’яті 23.11.2019 року о 16:00.
|