Ось і настав цей день – день прощання з ліцеєм. Попереду незвідана даль. Позаду – батьківський поріг, розквітла калина, протоптана стежка у шкільному дворі, незрадлива мамина усмішка зі сльозою на щоці… Знайти себе, своє місце у житті, вирости і вижити, бути завжди людиною – що є святішого і дорожчого?
Подвір'я ліцею майорить різнобарв'ям квітів, святковим вбранням, добрими і щирими посмішками. Уся шкільна родина зібралася на традиційне свято випускного вечора. Заступник директора з навчально-виховної роботи Дем’янець Ольга Григорівна зачитує наказ про випуск учнів з ліцею, директор ліцею Василенко Юрій Валентинович вручає свідоцтва. До його вітань приєднуються батьки, родичі, друзі. Зворушливі і щирі виступи звучать від першої вчительки Нудьги Ольги Петрівни, класного керівника Василенко Наталії Григорівни, старост Глинського та Артюхівського старостинського округів Філоненка Сергія Анатолійовича та Миколаєнко Валентини Григорівни. Креативно виступають найменші учні ліцею, розповдаючи дотепні вірші про кожного з випускників. Слово відповіді беруть одинадцятикласники. Звучать слова подяки вчителям, працівникам, батькам, мрії про майбутнє. Випускники кружляють у прощальному вальсі, в якому поринають у спогади, мрії, сподівання, відчувають радість, смуток та світлу печаль... Чимось ліцей сьогодні схожий на осіннє дерево, від якого відриваються і відлітають назавжди 9 яскравих, неповторних листочків. Що чекає їх в майбутньому? Як складеться їхня доля?
До навчального закладу прийдуть нові діти, і він, як турботлива мати, буде виховувати їх, навчати, наставляти і випускати в життя.
Дорогі випускники! Запамятайте себе такими молодими, гарними, романтичними, з іскорками довіри до життя, надії на сповнення всіх мрій та сподівань.
|